2-е до коринтян 12
1 Не корисно хвалитись мені, бо я прийду до видінь і об'явлень Господніх.2 Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирнадцять років тому чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог був узятий до третього неба.3 І чоловіка я знаю такого, чи в тілі, чи без тіла, не знаю, знає Бог,4 що до раю був узятий, і чув він слова невимовні, що не можна людині їх висловити.5 Отаким похвалюся, а собою хвалитись не буду, хіба тільки своїми немочами.6 Бо коли я захочу хвалитись, то безумний не буду, бо правду казатиму; але стримуюсь я, щоб про мене хто більш не подумав, ніж бачить у мені або чує від мене.7 А щоб я через пребагато об'явлень не величався, то дано мені в тіло колючку, посланця сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не величався.8 Про нього три рази благав я Господа, щоб він відступився від мене.9 І сказав Він мені: Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі. Отож, краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене.10 Тому любо мені перебувати в недугах, у прикростях, у бідах, у переслідуваннях, в утисках через Христа. Коли бо я слабий, тоді я сильний.
11 Хвалячися, я став нерозумний, до того мене ви примусили. Бо хвалити мене мали б ви, бо ні в чому я не залишився позад від найперших апостолів, хоч я й ніщо.12 А ознаки апостола виявилися між вами в усякім терпінні, у знаменах і чудах та в силах.13 Що бо є, що ним ви понизилися більше від інших Церков? Хіба те, що я сам тягарем вам не був? Даруйте мені цю провину!14 Ось утретє готовий прийти я до вас, і не буду для вас тягарем, не шукаю бо вашого я, тільки вас. Не діти повинні збирати маєток батькам, але дітям батьки.15 Я ж з охотою витрачуся й себе витрачу за душі ваші, хоч що більше люблю вас, то менше я люблений.16 Та нехай буде так, тягара я на вас не поклав, але, бувши хитрий, я лукавством від вас брав.17 Чи я використовував вас через когось із тих, кого до вас посилав?18 Ублагав я був Тита, і з ним послав брата. Чи Тит використав вас чим? Хіба ми ходили не в одному дусі? Хіба не одними стопами?19 Чи ви знову не думаєте, що виправдуємось перед вами? Перед Богом, у Христі ми говоримо, а все, любі, на вашу будову!20 Я ж боюся, щоб, прийшовши, не знайшов вас такими, якими не хочу, і щоб мене не знайшли ви таким, якого не хочете, хай не будуть між вами суперечка, заздрість, гніви, обмани, свари, нашепти, пихи, безладдя,21 щоб знову, коли я прийду, не принизив мене поміж вами мій Бог, і щоб мені не оплакувати багатьох, що перше згрішили були, і не покаялися в нечистості, і в перелюбі, і в розпусті, що коїли їх.
2 Corinthians 12
Paul's Vision
1 Boasting is necessary, though it is not profitable; but I will go on to visions and revelations of the Lord.2 I know a man in Christ who fourteen years ago-whether in the body I do not know, or out of the body I do not know, God knows-such a man was caught up to the third heaven.3 And I know how such a man-whether in the body or apart from the body I do not know, God knows-4 was caught up into Paradise and heard inexpressible words, which a man is not permitted to speak.5 On behalf of such a man I will boast; but on my own behalf I will not boast, except in regard to my weaknesses.6 For if I do wish to boast I will not be foolish, for I will be speaking the truth; but I refrain from this, so that no one will credit me with more than he sees in me or hears from me.
A Thorn in the Flesh
7 Because of the surpassing greatness of the revelations, for this reason, to keep me from exalting myself, there was given me a thorn in the flesh, a messenger of Satan to torment me-to keep me from exalting myself!8 Concerning this I implored the Lord three times that it might leave me.9 And He has said to me, "My grace is sufficient for you, for power is perfected in weakness." Most gladly, therefore, I will rather boast about my weaknesses, so that the power of Christ may dwell in me.10 Therefore I am well content with weaknesses, with insults, with distresses, with persecutions, with difficulties, for Christ's sake; for when I am weak, then I am strong.
11 I have become foolish; you yourselves compelled me. Actually I should have been commended by you, for in no respect was I inferior to the most eminent apostles, even though I am a nobody.12 The signs of a true apostle were performed among you with all perseverance, by signs and wonders and miracles.13 For in what respect were you treated as inferior to the rest of the churches, except that I myself did not become a burden to you? Forgive me this wrong!
14 Here for this third time I am ready to come to you, and I will not be a burden to you; for I do not seek what is yours, but you; for children are not responsible to save up for their parents, but parents for their children.15 I will most gladly spend and be expended for your souls. If I love you more, am I to be loved less?16 But be that as it may, I did not burden you myself; nevertheless, crafty fellow that I am, I took you in by deceit.17 Certainly I have not taken advantage of you through any of those whom I have sent to you, have I?18 I urged Titus to go, and I sent the brother with him. Titus did not take any advantage of you, did he? Did we not conduct ourselves in the same spirit and walk in the same steps?
19 All this time you have been thinking that we are defending ourselves to you. Actually, it is in the sight of God that we have been speaking in Christ; and all for your upbuilding, beloved.20 For I am afraid that perhaps when I come I may find you to be not what I wish and may be found by you to be not what you wish; that perhaps there will be strife, jealousy, angry tempers, disputes, slanders, gossip, arrogance, disturbances;21 I am afraid that when I come again my God may humiliate me before you, and I may mourn over many of those who have sinned in the past and not repented of the impurity, immorality and sensuality which they have practiced.