Дiї 13

1  А в Антіохії, у тамошній Церкві були ці пророки та вчителі: Варнава й Семен, званий Ніґер, і кірінеянин Луцій, і Манаїл, що був вигодуваний із тетрархом Іродом, та ще Савл.2 Як служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!3 Тоді, попостивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.

4  Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкію, а звідти до Кіпру відплинули.5 Як були ж в Саламіні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до послуг же мали й Івана.6 А коли перейшли аж до Пафи ввесь острів, то знайшли ворожбита одного, лжепророка юдеянина, йому на ім'я Варісус.7 Він був при проконсулі Сергії Павлі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Савла, і прагнув послухати Божого Слова.8 Але їм опирався Еліма ворожбит той, бо ім'я його перекладається так, і намагавсь відвернути від віри проконсула.9 Але Савл, що й Павло він, переповнився Духом Святим і на нього споглянув,10 і промовив: О сину дияволів, повний всякого підступу та всілякої злости, ти ворогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати простих Господніх доріг?11 І тепер ось на тебе Господня рука, ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до часу! І миттю обняв того морок та темрява, і став він ходити навпомацки та шукати поводатора...12 Тоді той проконсул, як побачив, що сталося, увірував, і дивувався науці Господній!13 І, як від Пафа Павло й ті, хто з ним був, відпливли, то вони прибули в Памфілійську Пергію. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму.

14  А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали.15 А по відчитанні Закону й Пророків, старші синагоги послали до них, переказуючи: Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!16 Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: Послухайте, мужі ізраїльтяни, та ви, богобійні!17 Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив народ, як він перебував у єгипетськім краї, і рукою потужною вивів їх із нього,18 і літ із сорок Він їх годував у пустині,19 а вигубивши сім народів в землі ханаанській, поділив жеребком їхню землю між ними,20 майже що по чотириста й п'ятидесяти роках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів давав.21 А потім забажали царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з Веніяминового племени, на чотири десятки років.22 А його віддаливши, поставив царем їм Давида, про якого й сказав, засвідчуючи: Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого, чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він виконувати буде.23 За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасіння Ізраїлеві,24 як Іван перед самим приходом Його усьому народові Ізраїлевому проповідував хрищення на покаяння.25 А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: Я не Той, за Кого ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця від узуття Його я недостойний.26 Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоязний із вас! Для вас було послане слово спасіння цього.27 Бо мешканці Єрусалиму та їхня старшина Його не пізнали, а пророчі слова які щосуботи читаються вони сповнили присудом,28 і хоч жадної провини смертельної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його.29 Коли ж усе виповнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали.30 Але Бог воскресив Його з мертвих!31 Він з'являвся багато днів тим, що були поприходили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед людьми.32 І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була нашим отцям,33 що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив!34 А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотління, те так заповів: Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!35 Тому то й деінде говорить: Не даси Ти Своєму Святому побачити тління!36 Бо Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тління побачив.37 Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тління не побачив.38 Отже, мужі-браття, хай відомо вам буде, що прощення гріхів через Нього звіщається вам.39 І в усім, у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим, через Нього виправдується кожен віруючий.40 Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене:41 Дивіться, погордющі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я діло роблю за днів ваших, те діло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!

42  А як стали виходити вони, то їх прошено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова.43 А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павлом та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій.44 А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Слова.45 Як юдеї ж побачили натовп, то наповнились заздрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.46 Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось.47 Бо так заповів нам Господь: Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасінням Ти був аж до краю землі!48 А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували.49 І ширилось Слово Господнє по цілій країні.50 Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли переслідування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі.51 Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконію.52 А учні сповнялися радощів і Духа Святого.

Acts 13

First Missionary Journey

1 Now there were at Antioch, in the church that was there, prophets and teachers: Barnabas, and Simeon who was called Niger, and Lucius of Cyrene, and Manaen who had been brought up with Herod the tetrarch, and Saul.2 While they were ministering to the Lord and fasting, the Holy Spirit said, "Set apart for Me Barnabas and Saul for the work to which I have called them."3 Then, when they had fasted and prayed and laid their hands on them, they sent them away.

4 So, being sent out by the Holy Spirit, they went down to Seleucia and from there they sailed to Cyprus.5 When they reached Salamis, they began to proclaim the word of God in the synagogues of the Jews; and they also had John as their helper.6 When they had gone through the whole island as far as Paphos, they found a magician, a Jewish false prophet whose name was Bar-Jesus,7 who was with the proconsul, Sergius Paulus, a man of intelligence. This man summoned Barnabas and Saul and sought to hear the word of God.8 But Elymas the magician (for so his name is translated) was opposing them, seeking to turn the proconsul away from the faith.9 But Saul, who was also known as Paul, filled with the Holy Spirit, fixed his gaze on him,10 and said, "You who are full of all deceit and fraud, you son of the devil, you enemy of all righteousness, will you not cease to make crooked the straight ways of the Lord?11 Now, behold, the hand of the Lord is upon you, and you will be blind and not see the sun for a time." And immediately a mist and a darkness fell upon him, and he went about seeking those who would lead him by the hand.12 Then the proconsul believed when he saw what had happened, being amazed at the teaching of the Lord.

13 Now Paul and his companions put out to sea from Paphos and came to Perga in Pamphylia; but John left them and returned to Jerusalem.14 But going on from Perga, they arrived at Pisidian Antioch, and on the Sabbath day they went into the synagogue and sat down.15 After the reading of the Law and the Prophets the synagogue officials sent to them, saying, "Brethren, if you have any word of exhortation for the people, say it."

16 Paul stood up, and motioning with his hand said,
"Men of Israel, and you who fear God, listen:17 The God of this people Israel chose our fathers and made the people great during their stay in the land of Egypt, and with an uplifted arm He led them out from it.18 For a period of about forty years He put up with them in the wilderness.19 When He had destroyed seven nations in the land of Canaan, He distributed their land as an inheritance- all of which took about four hundred and fifty years.20 After these things He gave them judges until Samuel the prophet.21 Then they asked for a king, and God gave them Saul the son of Kish, a man of the tribe of Benjamin, for forty years.22 After He had removed him, He raised up David to be their king, concerning whom He also testified and said, 'I HAVE FOUND DAVID the son of Jesse, A MAN AFTER MY HEART, who will do all My will.'23 From the descendants of this man, according to promise, God has brought to Israel a Savior, Jesus,24 after John had proclaimed before His coming a baptism of repentance to all the people of Israel.25 And while John was completing his course, he kept saying, 'What do you suppose that I am? I am not He. But behold, one is coming after me the sandals of whose feet I am not worthy to untie.'

26 "Brethren, sons of Abraham's family, and those among you who fear God, to us the message of this salvation has been sent.27 For those who live in Jerusalem, and their rulers, recognizing neither Him nor the utterances of the prophets which are read every Sabbath, fulfilled these by condemning Him. 28 And though they found no ground for putting Him to death, they asked Pilate that He be executed.29 When they had carried out all that was written concerning Him, they took Him down from the cross and laid Him in a tomb.30 But God raised Him from the dead;31 and for many days He appeared to those who came up with Him from Galilee to Jerusalem, the very ones who are now His witnesses to the people.32 And we preach to you the good news of the promise made to the fathers,33 that God has fulfilled this promise to our children in that He raised up Jesus, as it is also written in the second Psalm, 'YOU ARE MY SON; TODAY I HAVE BEGOTTEN YOU.'34  As for the fact that He raised Him up from the dead, no longer to return to decay, He has spoken in this way: 'I WILL GIVE YOU THE HOLY and SURE blessings OF DAVID.'35 Therefore He also says in another Psalm, 'YOU WILL NOT ALLOW YOUR HOLY ONE TO UNDERGO DECAY.'36 For David, after he had served the purpose of God in his own generation, fell asleep, and was laid among his fathers and underwent decay;37 but He whom God raised did not undergo decay.38 Therefore let it be known to you, brethren, that through Him forgiveness of sins is proclaimed to you,39 and through Him everyone who believes is freed from all things, from which you could not be freed through the Law of Moses.40 Therefore take heed, so that the thing spoken of in the Prophets may not come upon you:

41 'BEHOLD, YOU SCOFFERS, AND MARVEL, AND PERISH;
FOR I AM ACCOMPLISHING A WORK IN YOUR DAYS,
A WORK WHICH YOU WILL NEVER BELIEVE, THOUGH SOMEONE SHOULD DESCRIBE IT TO YOU.'"

42 As Paul and Barnabas were going out, the people kept begging that these things might be spoken to them the next Sabbath.43 Now when the meeting of the synagogue had broken up, many of the Jews and of the God-fearing proselytes followed Paul and Barnabas, who, speaking to them, were urging them to continue in the grace of God.

Paul Turns to the Gentiles

44 The next Sabbath nearly the whole city assembled to hear the word of the Lord.45 But when the Jews saw the crowds, they were filled with jealousy and began contradicting the things spoken by Paul, and were blaspheming.46 Paul and Barnabas spoke out boldly and said, "It was necessary that the word of God be spoken to you first; since you repudiate it and judge yourselves unworthy of eternal life, behold, we are turning to the Gentiles.47 For so the Lord has commanded us,
'I HAVE PLACED YOU AS A LIGHT FOR THE GENTILES,
THAT YOU MAY BRING SALVATION TO THE END OF THE EARTH.'"

48 When the Gentiles heard this, they began rejoicing and glorifying the word of the Lord; and as many as had been appointed to eternal life believed.49 And the word of the Lord was being spread through the whole region.50 But the Jews incited the devout women of prominence and the leading men of the city, and instigated a persecution against Paul and Barnabas, and drove them out of their district.51 But they shook off the dust of their feet in protest against them and went to Iconium.52 And the disciples were continually filled with joy and with the Holy Spirit.