Дiї 21

Павло приходить до Єрусалиму

1 Попрощавшись із старійшинами, ми попливли прямим курсом на острів Кос, наступного дня на Родос, а звідти вирушили у Патару.

2 Там ми зійшли на борт корабля, який прямував до Фінікії.

3 Ми залишили по лівому борту Кіпр і попливли до Сирії. Ми пристали в Тирі, тому що там нам треба було розвантажити корабель.

4 У тому місті ми знайшли Ісусових учнів і залишалися з ними протягом семи діб. Вони застерігали Павла, щоб той не ходив до Єрусалиму, бо Дух Святий попередив їх.

5 Як час наш там вийшов, вирушили ми далі. Всі віруючі з жінками своїми й дітьми пішли проводжати нас аж за місто. І там на березі стали ми на коліна й молилися.

6 З усіма попрощавшись, ми сіли на корабель, а вони розійшлися по домівках.

7 З Тира ми продовжили нашу подорож і пристали до берега у Птолемаїді. Привітавши братів, ми пробули з ними цілий день.

8 Наступного дня, вирушивши в путь, дісталися ми до Кесарії. Коли ми прийшли до оселі проповідника Благовісті Пилипа, одного з сімох обраних на особливу службу,t то в нього й зупинилися.

9 В нього були чотири незаміжні дочки, які мали дар пророкування.

10 Через кілька днів прийшов туди пророк на ім’я Аґав із Юдеї.

11 Підійшовши до нас, він узяв пасок Павла, зв’язав собі руки й ноги і сказав: «Ось що каже Святий Дух: „Отак юдеї у Єрусалимі зв’яжуть чоловіка, якому належить цей пасок. Вони видадуть його поганам”».

12 Почувши це, і ми, і всі люди, які зібралися, почали благати Павла не йти до Єрусалиму.

13 На те Павло відповів: «Що ви робите, навіщо плачете, надриваючи моє серце? Я ж готовий не тільки бути зв’язаним, а й життя віддати в Єрусалимі за Господа Ісуса!»

14 Переконати його було неможливо, то ми й перестали вмовляти, сказавши: «Нехай буде воля Господня».

15 Згодом ми зібралися й подалися до Єрусалиму.

16 Дехто з Ісусових учнів із Кесарії пішли з нами й привели нас до Мнасона, в якого ми мали зупинитися. Це був чоловік з Кіпру, один з перших послідовників Христа.

Павло приходить до Якова

17 Коли прибули ми до Єрусалиму, брати і сестри радо привітали нас.

18 Наступного дня Павло і всі ми пішли до Якова, де зібралися всі старійшини.

19 Він привітав їх і докладно розповів про те, що зробив Бог через його служіння серед поган.

20 Почувши Павлову розповідь, старійшини хвалили Бога й сказали Павлові: «Брате, ти бачиш, як багато тисяч юдеїв повірило в Ісуса, і всі вони старанно дотримуються Закону Мойсея.

21 Їм розповідали, що ти вчиш усіх юдеїв, які живуть серед поган, не слідувати Мойсеєвому вченню, що навчаєш не робити обрізання дітям і не дотримуватися звичаїв народу нашого.

22 Як же бути? Вони напевне дізнаються, що ти прийшов.

23 Тож зроби так, як ми тобі радимо. Серед нас є чотири чоловіки, які дали обітницюt Богу.

24 Візьми та пройди з ними обряд очищенняt, заплати за них, щоб могли вони поголити головиt. Тоді всі дізнаються, що неправдиві чутки про тебе, і що ти якраз дотримуєшся Закону Мойсея.

25 А щодо віруючих поган, то ми надіслали їм листа з таким закликом:

„Утримуйтеся від їжі, що була принесена в жертву бовванам, від крові та м’яса задушених тварин і від розпусти”».

26 Тоді Павло взяв з собою тих чоловіків і наступного дня пройшов з ними обряд очищення. Потім він пішов у Храм, щоб оголосити, коли скінчаться дні очищення і коли за кожного з них буде принесено пожертву.

Арешт Павла

27 По закінченні тих семи днів, деякі юдеї з Малої Азії побачили його в Храмі. Вони підбурили увесь натовп й схопили його,

28 вигукуючи: «Народ ізраїльський, допоможи нам! Це той чоловік, який навчає всіх і повсюди виступає проти Закону Мойсея, нашого народу і Храму Божого. А тепер він навіть привів у Храм поган, і тим осквернив святе місце».

29 Бо перед тим вони бачили Павла з Трохимом із Ефеса й подумали, що Павло привів його в Храм.

30 Усе місто збурилося, і звідусіль збігалися люди. Схопивши Павла, вони витягли його з Храму й негайно зачинили браму.

31 У той час, коли юдеї намагалися вбити Павла, до командира римської армії, розташованної в Єрусалимі, дійшла звістка про те, що все місто було охоплене заколотом.

32 Він негайно взяв кілька воїнів та офіцерівt і побіг туди. Побачивши командира і його солдатів, юдеї перестали бити Павла.

33 Командир підійшов до Павла й заарештував його, наказавши воїнам зв’язати його двома ланцюгами. Потім він запитав Павла, хто він такий і що вчинив.

34 З натовпу одні люди вигукували одне, інші — інше. І оскільки командир не міг з’ясувати через безладдя, що таки насправді трапилося, то наказав відвести Павла до фортеці.

35 Коли Павло підійшов до сходів, воїни змушені були його нести, щоб захистити від розлюченого натовпу.

36 Юрба йшла за ними, вигукуючи: «Смерть йому!»

37 Коли вони майже завели його до фортеці, Павло звернувся до командира зі словами: «Чи можна вам щось сказати?»
Командир промовив: «Ти говориш грецькою?

38 Чи ти не той єгиптянин, який нещодавно вчинив заколот і вивів у пустелю чотири тисячі розбійників?»

39 Павло відповів: «Я юдей із Тарса в Кілікії, громадянин славного міста. Прошу тебе, дай мені можливість поговорити з народом».

40 І коли той дав дозвіл, Павло став на сходах і зробив знак рукою людям. Після того юрба заспокоїлась, і він звернувся до них арамійською мовою.

Acts 21

Paul Sails from Miletus

1 When we had parted from them and had set sail, we ran a straight course to Cos and the next day to Rhodes and from there to Patara;2 and having found a ship crossing over to Phoenicia, we went aboard and set sail.3 When we came in sight of Cyprus, leaving it on the left, we kept sailing to Syria and landed at Tyre; for there the ship was to unload its cargo.4 After looking up the disciples, we stayed there seven days; and they kept telling Paul through the Spirit not to set foot in Jerusalem.5 When our days there were ended, we left and started on our journey, while they all, with wives and children, escorted us until we were out of the city. After kneeling down on the beach and praying, we said farewell to one another.6 Then we went on board the ship, and they returned home again.

7 When we had finished the voyage from Tyre, we arrived at Ptolemais, and after greeting the brethren, we stayed with them for a day.8 On the next day we left and came to Caesarea, and entering the house of Philip the evangelist, who was one of the seven, we stayed with him.9 Now this man had four virgin daughters who were prophetesses.10 As we were staying there for some days, a prophet named Agabus came down from Judea.11 And coming to us, he took Paul's belt and bound his own feet and hands, and said, "This is what the Holy Spirit says: 'In this way the Jews at Jerusalem will bind the man who owns this belt and deliver him into the hands of the Gentiles.'"12 When we had heard this, we as well as the local residents began begging him not to go up to Jerusalem.13 Then Paul answered, "What are you doing, weeping and breaking my heart? For I am ready not only to be bound, but even to die at Jerusalem for the name of the Lord Jesus."14 And since he would not be persuaded, we fell silent, remarking, "The will of the Lord be done!"

Paul at Jerusalem

15 After these days we got ready and started on our way up to Jerusalem.16  Some of the disciples from Caesarea also came with us, taking us to Mnason of Cyprus, a disciple of long standing with whom we were to lodge.

17 After we arrived in Jerusalem, the brethren received us gladly.18 And the following day Paul went in with us to James, and all the elders were present.19 After he had greeted them, he began to relate one by one the things which God had done among the Gentiles through his ministry.20 And when they heard it they began glorifying God; and they said to him, "You see, brother, how many thousands there are among the Jews of those who have believed, and they are all zealous for the Law;21 and they have been told about you, that you are teaching all the Jews who are among the Gentiles to forsake Moses, telling them not to circumcise their children nor to walk according to the customs.22 What, then, is to be done? They will certainly hear that you have come.23 Therefore do this that we tell you. We have four men who are under a vow;24 take them and purify yourself along with them, and pay their expenses so that they may shave their heads; and all will know that there is nothing to the things which they have been told about you, but that you yourself also walk orderly, keeping the Law.25 But concerning the Gentiles who have believed, we wrote, having decided that they should abstain from meat sacrificed to idols and from blood and from what is strangled and from fornication."26 Then Paul took the men, and the next day, purifying himself along with them, went into the temple giving notice of the completion of the days of purification, until the sacrifice was offered for each one of them.

Paul Seized in the Temple

27 When the seven days were almost over, the Jews from Asia, upon seeing him in the temple, began to stir up all the crowd and laid hands on him,28 crying out, "Men of Israel, come to our aid! This is the man who preaches to all men everywhere against our people and the Law and this place; and besides he has even brought Greeks into the temple and has defiled this holy place."29 For they had previously seen Trophimus the Ephesian in the city with him, and they supposed that Paul had brought him into the temple.30 Then all the city was provoked, and the people rushed together, and taking hold of Paul they dragged him out of the temple, and immediately the doors were shut.31 While they were seeking to kill him, a report came up to the tcommander of the Roman cohort that all Jerusalem was in confusion.32 At once he took along some soldiers and centurions and ran down to them; and when they saw the commander and the soldiers, they stopped beating Paul.33 Then the commander came up and took hold of him, and ordered him to be bound with two chains; and he began asking who he was and what he had done.34 But among the crowd some were shouting one thing and some another, and when he could not find out the facts because of the uproar, he ordered him to be brought into the barracks.35 When he got to the stairs, he was carried by the soldiers because of the violence of the mob;36 for the multitude of the people kept following them, shouting, "Away with him!"

37 As Paul was about to be brought into the barracks, he said to the commander, "May I say something to you?" And he *said, "Do you know Greek?38 Then you are not the Egyptian who some time ago stirred up a revolt and led the four thousand men of the Assassins out into the wilderness?"39 But Paul said, "I am a Jew of Tarsus in Cilicia, a citizen of no insignificant city; and I beg you, allow me to speak to the people."40 When he had given him permission, Paul, standing on the stairs, motioned to the people with his hand; and when there was a great hush, he spoke to them in the Hebrew dialect, saying,