Вiд Луки 16

1  Оповів же Він й учням Своїм: Один чоловік був багатий, і мав управителя, що оскаржений був перед ним, ніби він переводить маєток його.2 І він покликав його, і до нього сказав: Що це чую про тебе? Дай звіт про своє управительство, бо більше не зможеш рядити.3 І управитель почав міркувати собі: Що я маю робити, коли пан управительство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь.4 Знаю, що я зроблю, щоб мене прийняли до домів своїх, коли буду я скинений із управительства.5 І закликав він нарізно кожного з боржників свого пана, та й питається першого: Скільки винен ти панові моєму?6 А той відказав: Сто кадок оливи. І сказав він йому: Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п'ятдесят.7 А потім питається другого: А ти скільки винен? І той відказав: Сто кірців пшениці. І сказав він йому: Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдесят.8 І пан похвалив управителя цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла.9 І Я вам кажу: Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель.10 Хто вірний в найменшому, і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, і в великому несправедливий.11 Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, хто вам правдиве довірить?12 І коли ви в чужому не були вірні, хто ваше вам дасть?13 Жаден раб не може служить двом панам, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові й мамоні служити!14 Чули все це й фарисеї, що були сріблолюбці, та й стали сміятися з Нього.15 Він же промовив до них: Ви себе видаєте за праведних перед людьми, але ваші серця знає Бог. Що бо високе в людей, те перед Богом гидота.16 Закон і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовіститься, і кожен силкується втиснутись в нього.17 Легше небо й земля проминеться, аніж одна риса з Закону загине.18 Кожен, хто дружину свою відпускає, і бере собі іншу, той чинить перелюб. І хто побереться з тією, яку хто відпустив, той чинить перелюб.

19  Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував.20 Був і вбогий один, на ім'я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий,21 і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому...22 Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, і його поховали.23 І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його.24 І він закричав та сказав: Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум'ї цім!...25 Авраам же промовив: Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся.26 А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас.27 А він відказав: Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого,28 бо п'ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання!29 Авраам же сказав: Вони мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх!30 А він відказав: Ні ж бо, отче Аврааме, але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються.31 Йому ж він відказав: Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри!

Luke 16

The Unrighteous Steward

1 Now He was also saying to the disciples, "There was a rich man who had a manager, and this manager was reported to him as squandering his possessions.2 And he called him and said to him, 'What is this I hear about you? Give an accounting of your management, for you can no longer be manager.'3 The manager said to himself, 'What shall I do, since my master is taking the management away from me? I am not strong enough to dig; I am ashamed to beg.4 I know what I shall do, so that when I am removed from the management people will welcome me into their homes.'5 And he summoned each one of his master's debtors, and he began saying to the first, 'How much do you owe my master?'6 And he said, 'A hundred measures of oil.' And he said to him, 'Take your bill, and sit down quickly and write fifty.'7 Then he said to another, 'And how much do you owe?' And he said, 'A hundred measures of wheat.' He *said to him, 'Take your bill, and write eighty.'8 And his master praised the unrighteous manager because he had acted shrewdly; for the sons of this age are more shrewd in relation to their own kind than the sons of light.9 And I say to you, make friends for yourselves by means of the twealth of unrighteousness, so that when it fails, they will receive you into the eternal dwellings.

10 "He who is faithful in a very little thing is faithful also in much; and he who is unrighteous in a very little thing is unrighteous also in much.11 Therefore if you have not been faithful in the use of unrighteous wealth, who will entrust the true riches to you?12 And if you have not been faithful in the use of that which is another's, who will give you that which is your own?13 No servant can serve two masters; for either he will hate the one and love the other, or else he will be devoted to one and despise the other. You cannot serve God and wealth."

14 Now the Pharisees, who were lovers of money, were listening to all these things and were scoffing at Him.15 And He said to them, "You are those who justify yourselves in the sight of men, but God knows your hearts; for that which is highly esteemed among men is detestable in the sight of God.

16 "The Law and the Prophets were proclaimed until John; since that time the gospel of the kingdom of God has been preached, and everyone is forcing his way into it.17 But it is easier for heaven and earth to pass away than for one stroke of a letter of the Law to fail.

18 "Everyone who divorces his wife and marries another commits adultery, and he who marries one who is divorced from a husband commits adultery.

The Rich Man and Lazarus

19 "Now there was a rich man, and he habitually dressed in purple and fine linen, joyously living in splendor every day.20 And a poor man named Lazarus was laid at his gate, covered with sores,21 and longing to be fed with the crumbs which were falling from the rich man's table; besides, even the dogs were coming and licking his sores.22 Now the poor man died and was carried away by the angels to Abraham's bosom; and the rich man also died and was buried.23 In Hades he lifted up his eyes, being in torment, and *saw Abraham far away and Lazarus in his bosom.24 And he cried out and said, 'Father Abraham, have mercy on me, and send Lazarus so that he may dip the tip of his finger in water and cool off my tongue, for I am in agony in this flame.'25 But Abraham said, 'Child, remember that during your life you received your good things, and likewise Lazarus bad things; but now he is being comforted here, and you are in agony.26 And besides all this, between us and you there is a great chasm fixed, so that those who wish to come over from here to you will not be able, and that none may cross over from there to us.'27 And he said, 'Then I beg you, father, that you send him to my father's house-28 for I have five brothers-in order that he may warn them, so that they will not also come to this place of torment.'29 But Abraham *said, 'They have Moses and the Prophets; let them hear them.'30 But he said, 'No, father Abraham, but if someone goes to them from the dead, they will repent!'31 But he said to him, 'If they do not listen to Moses and the Prophets, they will not be persuaded even if someone rises from the dead.'"