Вiд Марка 12

Бог посилає Свого Сина

1 Ісус, навчаючи народ, розповів таку притчу: «Один чоловік посадив виноградник. Навколо нього поставив огорожу, викопав яму для чавильні й звів башту. Потім здав виноградник в оренду та й поїхав собі мандрувати.

2 Як настала пора, він послав слугу до виноградарів, щоб одержати свою частку врожаю.

3 Але орендарі схопили його, побили й відіслали ні з чим.

4 Тоді господар послав іншого слугу, але виноградарі тому розбили голову й безсоромно з нього познущалися.

5 Господар послав третього, але цього орендарі вбили. Знову й знову він посилав слуг, а виноградарі кого з них били, а кого й убивали.

6 З ним лишився тільки улюблений син його. Тож зрештою господар послав сина свого, міркуючи: „Вони неодмінно поважатимуть сина мого!”

7 Але ж орендарі сказали одне одному: „Це спадкоємець! Давайте вб’ємо його, то й спадщина буде наша!”

8 Тож вони схопили сина господаря, викинули його з виноградника і вбили.

9 То що тепер власникові виноградника діяти з ними? Він піде та вб’є тих орендарів, а виноградник здасть в оренду іншим.

10 Хіба не читали ви у Святому Писанні:

„Той камінь, що будівельники відкинули,
став наріжним каменем.

11 Так Господь зробив,
та дивовижно це для нас”». Псалми 118:22-23

12 Почувши цю притчу, головні священики й книжники зрозуміли, що Ісус говорить саме про них, та почали вигадувати, як би схопити Його, але побоялися народу. Тож вони залишили Ісуса та й пішли собі геть.

Цезареві — цезареве, а Богові — Боже

13 Згодом, юдейські лідери підіслали до Ісуса декого з фарисеїв та іродіанців, аби зловити Його на слові.

14 Ті підійшли до Ісуса й сказали: «Вчителю, ми знаємо, що Ти — чоловік чесний, і не зважаєш на те, хто і що про Тебе подумає, бо не дивишся на чин та звання людей. Ти правдиво наставляєш на шлях Божий. Тож скажи нам, чи справедливо сплачувати податки цезареві, чи ні? Мусимо ми платити їх, чи ні?»

15 Їхні підступні наміри були відомі Ісусові, тож Він на те відповів: «Навіщо ви перевіряєте Мене, аби зловити Мене на слові? Принесіть динар, щоб Я міг подивитися на нього».

16 Коли вони принесли динар, Ісус запитав: «Хто тут зображений й чиє ім’я викарбоване на монеті?» Вони відповіли: «Цезареве».

17 Тоді Ісус і каже: «Тож віддайте цезарю цезареве, а Богу — Боже». Почувши таку відповідь, вивідники були вражені.

Саддукеї намагаються зловити Ісуса на слові

18 Згодом, декілька саддукеїв (вони стверджують, буцімто ніякого воскресіння з мертвих не буде взагалі) прийшли до Ісуса й спитали Його:

19 «Вчителю, Мойсей заповів нам: „Якщо чоловік помре бездітний, то його брат мусить взяти шлюб з жінкою померлого і народити з нею дітей, аби продовжити рід свого брата”t.

20 От було собі семеро братів. Перший одружився і скоро помер, не залишивши дітей.

21 Тож другий брат узяв шлюб із тією жінкою та також помер бездітним. Те ж саме трапилося й з третім братом.

22 Усі семеро мали шлюб з тією жінкою, але всі вони померли, не залишивши дітей. Останньою померла жінка.

23 Отже, в майбутньому житті, після воскресіння з мертвих, чиєю дружиною вона буде, адже всі семеро мали шлюб з тією жінкою?»

24 Ісус відповів їм: «Звісно, причиною вашої помилки є те, що ви не знаєте ні Святого Писання, ані сили Божої.

25 Адже, коли люди повстануть із мертвих, вони не одружуватимуться, ані заміж виходитимуть. Вони будуть подібні до Ангелів Небесних.

26 А щодо воскресіння з мертвих, то хіба не читали ви в книзі Мойсеєвій, де йдеться про палаючий кущt? Бог сказав Мойсеєві: „Я — Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова”t.

27 Тобто Господь є Богом живих, а не мертвих. Тож усі вони — живі. Саме тому ви, саддукеї, глибоко помиляєтесь».

Яка заповідь найважливіша?

28 Один із книжників, наблизившись до Ісуса, слухав, як Він розмоляв з саддукеями, та фарисеями. Побачивши, як добре Ісус відповідав, книжник запитав Його: «Вчителю, яка заповідь Закону є найважливішою?»

29 Ісус відповів: «Ось найважливіша заповідь: „Слухай, Ізраїлю! Всевишній Господь наш — єдиний Бог.

30 Тож любіть Господа Бога свого всім серцем, усією душею, всім розумом і силою своєю”t.

31 Друга за важливістю заповідь така: „Любіть ближньогоt свого, як себе самого”t. Немає важливішої заповіді, ніж оці дві».

32 І книжник погодився: «Добре сказано, Вчителю. Ти маєш слушність, кажучи: Господь Всевишній — єдиний Бог, і немає іншого, крім Нього.

33 Кожен мусить любити Його всім серцем, усім розумінням і силою своєю, а також любити ближнього свого, як себе самого, — усе те є багато важливішим за всі підношення й пожертви».

34 Почувши таку мудру відповідь, Ісус сказав книжникові: «Ти недалекий від Царства Божого». І відтоді ніхто не наважувався Ісуса про щось питати.

Чи є Христос Сином Давидовим або Сином Божим?

35 Навчаючи у Храмі, Ісус говорив: «Чому книжники стверджують, що Христос — Син Давидів?

36 Адже сам Давид, якого надихнув Дух Святий, казав:

„Господь Бог мовив до Господа мого:
„Сядь по праву руку від Мене,
доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїхt””. Псалми 110:1

37 Тобто сам Давид називав Христа „Господом” своїм. То як же Він може бути Сином Давидовим?»
Та величезний натовп слухав Ісуса з задоволенням.

Ісус звинувачує книжників

38-39 Ісус продовжував навчати народ, кажучи: «Стережіться книжників: вони люблять походжати в довгому вбранні, виглядаючи важливо. Вони полюбляють, щоб їх шанобливо вітали на базарах, й щоб у них були найповажніші місця в синагогах і найпочесніші місця на бенкетах.

40 А самі вони оббирають вдів і виживають їх із їхніх осель, а потім моляться довго напоказ, щоб виглядати щирими. Господь покарає їх найтяжче».

Істинна пожертва

41 Ісус сів біля жертовної скриньки у Храмі й почав стежити, як люди кладуть гроші до скарбнички. Й чимало багатіїв залишали там значні суми.

42 Аж ось підійшла бідна вдова й поклала дві дрібні мідні монети.

43 Тоді Ісус зібрав Своїх учнів і сказав їм: «Істинно кажу вам, що ця бідна вдова пожертвувала більше, ніж усі інші люди.

44 Адже всі вони давали від лишка свого, а вона, бідна, віддала все, що мала на прожиття».

Mark 12

Parable of the Vine-growers

1 And He began to speak to them in parables: "A man PLANTED A VINEYARD AND PUT A WALL AROUND IT, AND DUG A VAT UNDER THE WINE PRESS AND BUILT A TOWER, and rented it out to tvine-growers and went on a journey.2 At the harvest time he sent a slave to the vine-growers, in order to receive some of the produce of the vineyard from the vine-growers.3 They took him, and beat him and sent him away empty-handed.4 Again he sent them another slave, and they wounded him in the head, and treated him shamefully.5 And he sent another, and that one they killed; and so with many others, beating some and killing others.6 He had one more to send, a beloved son; he sent him last of all to them, saying, 'They will respect my son.'7 But those vine-growers said to one another, 'This is the heir; come, let us kill him, and the inheritance will be ours!'8 They took him, and killed him and threw him out of the vineyard.9 What will the owner of the vineyard do? He will come and destroy the vine-growers, and will give the vineyard to others.10 Have you not even read this Scripture:
'THE STONE WHICH THE BUILDERS REJECTED,
THIS BECAME THE CHIEF CORNER stone;

11 THIS CAME ABOUT FROM THE LORD,
AND IT IS MARVELOUS IN OUR EYES'?"

12 And they were seeking to seize Him, and yet they feared the people, for they understood that He spoke the parable against them. And so they left Him and went away.

Jesus Answers the Pharisees, Sadducees and Scribes

13 Then they *sent some of the Pharisees and Herodians to Him in order to trap Him in a statement.14 They *came and *said to Him, "Teacher, we know that You are truthful and defer to no one; for You are not partial to any, but teach the way of God in truth. Is it lawful to pay a poll-tax to Caesar, or not?15 Shall we pay or shall we not pay?" But He, knowing their hypocrisy, said to them, "Why are you testing Me? Bring Me a tdenarius to look at."16 They brought one. And He *said to them, "Whose likeness and inscription is this?" And they said to Him, "Caesar's."17 And Jesus said to them, "Render to Caesar the things that are Caesar's, and to God the things that are God's." And they were amazed at Him.

18  Some Sadducees (who say that there is no resurrection) *came to Jesus, and began questioning Him, saying,19 "Teacher, Moses wrote for us that IF A MAN'S BROTHER DIES and leaves behind a wife AND LEAVES NO CHILD, HIS BROTHER SHOULD MARRY THE WIFE AND RAISE UP CHILDREN TO HIS BROTHER.20 There were seven brothers; and the first took a wife, and died leaving no children.21 The second one married her, and died leaving behind no children; and the third likewise;22 and so all seven left no children. Last of all the woman died also.23 In the resurrection, twhen they rise again, which one's wife will she be? For all seven had married her."24 Jesus said to them, "Is this not the reason you are mistaken, that you do not understand the Scriptures or the power of God?25 For when they rise from the dead, they neither marry nor are given in marriage, but are like angels in heaven.26 But regarding the fact that the dead rise again, have you not read in the book of Moses, in the passage about the burning bush, how God spoke to him, saying, 'I AM THE GOD OF ABRAHAM, AND THE GOD OF ISAAC, AND THE GOD OF JACOB'?27 He is not the God of the dead, but of the living; you are greatly mistaken."

28 One of the scribes came and heard them arguing, and recognizing that He had answered them well, asked Him, "What commandment is the foremost of all?"29 Jesus answered, "The foremost is, 'HEAR, O ISRAEL! THE LORD OUR GOD IS ONE LORD;30 AND YOU SHALL LOVE THE LORD YOUR GOD WITH ALL YOUR HEART, AND WITH ALL YOUR SOUL, AND WITH ALL YOUR MIND, AND WITH ALL YOUR STRENGTH.'31 The second is this, 'YOU SHALL LOVE YOUR NEIGHBOR AS YOURSELF.' There is no other commandment greater than these."32 The scribe said to Him, "Right, Teacher; You have truly stated that HE IS ONE, AND THERE IS NO ONE ELSE BESIDES HIM;33 AND TO LOVE HIM WITH ALL THE HEART AND WITH ALL THE UNDERSTANDING AND WITH ALL THE STRENGTH, AND TO LOVE ONE'S NEIGHBOR AS HIMSELF, is much more than all burnt offerings and sacrifices."34 When Jesus saw that he had answered intelligently, He said to him, "You are not far from the kingdom of God." After that, no one would venture to ask Him any more questions.

35 And Jesus began to say, as He taught in the temple, "How is it that the scribes say that the Christ is the son of David?36 David himself said in the Holy Spirit,
'THE LORD SAID TO MY LORD,
"SIT AT MY RIGHT HAND,
UNTIL I PUT YOUR ENEMIES BENEATH YOUR FEET."'37 David himself calls Him 'Lord'; so in what sense is He his son?" And the large crowd enjoyed listening to Him.

38 In His teaching He was saying: "Beware of the scribes who like to walk around in long robes, and like respectful greetings in the market places,39 and chief seats in the synagogues and places of honor at banquets,40 who devour widows' houses, and for appearance's sake offer long prayers; these will receive greater condemnation."

The Widow's Mite

41 And He sat down opposite the treasury, and began observing how the people were putting money into the treasury; and many rich people were putting in large sums.42 A poor widow came and put in two small copper coins, which amount to a cent.43 Calling His disciples to Him, He said to them, "Truly I say to you, this poor widow put in more than all the contributors to the treasury;44 for they all put in out of their surplus, but she, out of her poverty, put in all she owned, all she had to live on."