Вiд Матвiя 18
Хто є найвеличніший у Царстві Небеснім
1 Саме тоді учні підійшли до Ісуса і спитали: «Хто є найвеличнішим у Царстві Божому?»
2-3 Тоді Він покликав до Себе дитину, поставив перед ними й мовив: «Істинно кажу вам, поки ви не змінитесь і не станете мов діти серцем своїм, то ніколи не ввійдете до Царства Небесного.
4 Отже, хто буде покірливим, подібно до цієї малої дитини, той стане найвеличнішим у Царстві Небеснім.
5 Хто приймає таку малу дитину в ім’я Моє, той приймає і Мене».
Ісусові застороги проти гріха
6 «Та якщо хтось введе в гріх одного з малих оцих, які вірують в Мене, то краще було б для нього, щоб почепили йому на шию жорно і втопили в глибокому морі.
7 Горе світу цьому від каменів спотиканняt, бо вони завжди існуватимуть, та горе тому, через кого вони з’являються.
8 Якщо рука твоя чи нога примушує тебе на гріх, відітни її і викинь геть. Краще ввійти у вічне життя калікою, ніж мати обидві руки та ноги, та потрапити у пекло незгасне.
9 Якщо твоє око спричиняє спотикання, виколи його та викинь геть, бо краще ввійти у вічне життя з одним оком, ніж, маючи обидва, бути кинутим до пекельного вогню».
Притча про заблудлу вівцю
10 «Глядіть, не ставтеся зверхньо до жодного з цих малих дітей, бо кажу Я вам, що їхні Ангели-охоронці на Небі завжди перебувають із Батьком Моїм Небесним.
11 [Бо Син Людський прийшов, щоб врятувати загублених.]t
12 Як ви думаєте, коли хтось із вас має сто овець, і одна з них заблукає, то чи не залишить він оті дев’яносто дев’ять на схилі гори й чи не піде шукати її?
13 Істинно кажу вам: коли він знайде її, то буде їй радий більше, ніж тим дев’яноста дев’ятьом, що не заблукали.
14 Так само й Отець ваш Небесний не хоче, щоб хтось із малих отих дітей заблукав».
Як ставитися до гріхів брата свого
15 «Якщо брат твій має гріх проти тебеt, іди й покажи йому помилку наодинці. Якщо він тебе послухає, то ти повернув собі брата.
16 Якщо ж ні, то візьми ще одного або двох свідків із собою, щоб кожне зауваження було підтверджене устами ще двох або трьох свідків.t
17 Якщо ж він відмовиться вислухати, розкажи про все церкві. Якщо ж він і церкву не послухає, то стався до нього як до безбожника чи збирача податків.
18 Істинно кажу вам: коли ви судитиме на землі, те буде судом Божим, а коли ви обіцятиме прощення тут на землі, то буде прощення від Господаt.
19-20 І ще істинно кажу вам: якщо двоє з вас тут на землі погодяться про щось і молитимуться про це, хоч би що то було, воно буде здійснене для них Отцем Моїм Небесним. Бо там, де двоє чи троє збираються разом в ім’я Моє, Я теж буду серед них».
Прощення братових гріхів
21 Тоді Петро підійшов до Ісуса й сказав: «Господи, скільки разів я маю прощати свого братаt, коли він грішить проти мене, може, сім разів?»
22 Ісус йому відповів: «Кажу тобі, що не лише сім разів. Ти мусиш прощати його навіть коли він согрішить проти тебе сімдесят сім разівt!
23 Отже, Царство Небесне подібне до царя, який вирішив упорядкувати рахунки зі своїми слугами.
24 І як тільки він почав це робити, привели до нього боржника, який був винен десять тисяч талантів.
25 Оскільки той не мав, чим сплатити борг, цар наказав продати його разом з жінкою, дітьми та майном, що той мав, аби повернути гроші.
26 Тоді слуга впав на коліна і почав благати: „Зажди трохи і, клянуся, я поверну все!”
27 І змилосердився цар, простив той борг і відпустив його.
28 Коли слуга пішов, то знайшов одного зі своїх побратимів, який був винен йому сто динарів, схопив того за горло і сказав: „Поверни все, що винен мені!”
29 Той упав на коліна й почав благати: „Зажди трохи, і я поверну все!”
30 Але перший слуга відмовив, пішов і кинув його за грати на весь час, аж доки не сплатить борг.
31 Коли інші слуги побачили, що сталося, то дуже обурились і пішли розповіли про все хазяїну.
32 Цар покликав того слугу й мовив до нього: „Ти — негідний рабе! Я простив тобі весь твій борг, бо ти благав мене!
33 То хіба ти не мусив так само виявити милосердя до свого побратима, як я це зробив?”
34 І, розгнівавшись, він звелів покарати слугу і тримати у в’язниці, аж доки той не сплатить усе вповні.
35 Ось як Мій Отець Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас від усього серця не простить брата чи сестру свою».
Matthew 18
Rank in the Kingdom
1 At that time the disciples came to Jesus and said, "Who then is greatest in the kingdom of heaven?"2 And He called a child to Himself and set him before them,3 and said, "Truly I say to you, unless you are converted and become like children, you will not enter the kingdom of heaven.4 Whoever then humbles himself as this child, he is the greatest in the kingdom of heaven.5 And whoever receives one such child in My name receives Me;6 but whoever causes one of these little ones who believe in Me to stumble, it would be better for him to have a heavy millstone hung around his neck, and to be drowned in the depth of the sea.
Stumbling Blocks
7 "Woe to the world because of its stumbling blocks! For it is inevitable that stumbling blocks come; but woe to that man through whom the stumbling block comes!
8 "If your hand or your foot causes you to stumble, cut it off and throw it from you; it is better for you to enter life crippled or lame, than to have two hands or two feet and be cast into the eternal fire.9 If your eye causes you to stumble, pluck it out and throw it from you. It is better for you to enter life with one eye, than to have two eyes and be cast into the fiery hell.
10 "See that you do not despise one of these little ones, for I say to you that their angels in heaven continually see the face of My Father who is in heaven.11 [tFor the Son of Man has come to save that which was lost.]
Ninety-nine Plus One
12 "What do you think? If any man has a hundred sheep, and one of them has gone astray, does he not leave the ninety-nine on the mountains and go and search for the one that is straying?13 If it turns out that he finds it, truly I say to you, he rejoices over it more than over the ninety-nine which have not gone astray.14 So it is not the will of your Father who is in heaven that one of these little ones perish.
Discipline and Prayer
15 "If your brother sinst, go and show him his fault in private; if he listens to you, you have won your brother.16 But if he does not listen to you, take one or two more with you, so that BY THE MOUTH OF TWO OR THREE WITNESSES EVERY FACT MAY BE CONFIRMED.17 If he refuses to listen to them, tell it to the church; and if he refuses to listen even to the church, let him be to you as a Gentile and a tax collector.18 Truly I say to you, whatever you bind on earth shall have been bound in heaven; and whatever you loose on earth shall have been loosed in heaven.
19 "Again I say to you, that if two of you agree on earth about anything that they may ask, it shall be done for them by My Father who is in heaven.20 For where two or three have gathered together in My name, I am there in their midst."
Forgiveness
21 Then Peter came and said to Him, "Lord, how often shall my brother sin against me and I forgive him? Up to seven times?"22 Jesus *said to him, "I do not say to you, up to seven times, but up to seventy times seven.
23 "For this reason the kingdom of heaven may be compared to a king who wished to settle accounts with his slaves.24 When he had begun to settle them, one who owed him tten thousand talents was brought to him.25 But since he did not have the means to repay, his lord commanded him to be sold, along with his wife and children and all that he had, and repayment to be made.26 So the slave fell to the ground and prostrated himself before him, saying, 'Have patience with me and I will repay you everything.'27 And the lord of that slave felt compassion and released him and forgave him the debt.28 But that slave went out and found one of his fellow slaves who owed him a hundred tdenarii; and he seized him and began to choke him, saying, 'Pay back what you owe.'29 So his fellow slave fell to the ground and began to plead with him, saying, 'Have patience with me and I will repay you.'30 But he was unwilling and went and threw him in prison until he should pay back what was owed.31 So when his fellow slaves saw what had happened, they were deeply grieved and came and reported to their lord all that had happened.32 Then summoning him, his lord *said to him, 'You wicked slave, I forgave you all that debt because you pleaded with me.33 Should you not also have had mercy on your fellow slave, in the same way that I had mercy on you?'34 And his lord, moved with anger, handed him over to the torturers until he should repay all that was owed him.35 My heavenly Father will also do the same to you, if each of you does not forgive his brother from your heart."